Жорна

перетруть погляди вій твоїх

жорна

снує небом за хмарами

пляма жовта

обвітрені губи мої-твої

з’їдені

обгорнуті в золото й шовк а

всередині 

злидні ми

хотілось прокинутись

під мелодію запахів кітчу

і літератур

розсиплешся попелом нот

на бемольному цвинтарі

партитур

зазираємо в тіні

морозом лягаєм

на вікні

мережимо з пальців

і пускаєм купальські

вінки

я віддав нас словам

із руками і серцем

задарма

в перепаленоплетених днях

не злапає ніколи

карма

перетруть погляди вій твоїх

жорна

у життя одна смерть і та

неповторно-потворна