Я.

ось я
в це волосся
вплетуся
бери мене

сповивай
любов’ю
як матуся
мої руки
мій запалений
хребет

ти ламаєш нігті
об зашкарублу
шкіру
зазираєш в очі
блюєш натщесерце

шершаві лікті
волосся – ганчірок
вилиці вовчі
дивлюся на себе і б’ю
люстерце

навіщо
я взагалі
уродився
уродом
де моя урода
Боже?

так ніжно
ні
така ніжна
ти
в переходах
ридаю
хтось третій
все це на акорди
схоже

якщо напишу
ще про це
ще про тебе
ще про кохання
хоч один вірш

відітни мені
Боже

руки ноги

серце

забери собі

чи просто по морді
вріж

Поль Іщук