За читанням Василя Стуса

скрути мене
скрути мене в палітру
дай назву кольорам
скури мене
скури мене до фільтру
десь поміж брам
 
збурунь недоторкане плесо
де небо скисає
кидає
пласти кисляку
коли коліщатка й колеса
впиваються в землю м’яку
 
коли горобці – кулеметні набої
знову стріляють у південь
коли будем знову поранені двоє
у пору дрімот й перевтілень
коли серед міста ніч наче осінь
покличе  нас на татамі
застелить сполохану постіль
потомленими тілами
 
і тоді
сподіваюсь
в сліпучому лоску
в кишені знайду
книжку
екзистенцію
й Стус мозку