"Гра в поетів" по-кіровоградськи
На початку грудня у кіровоградському видавництві «Мавік» з'явилася антологія молодіжної кіровоградської поезії «Гра в поетів». До книжки увійшли 10 поетів із нашого міста та області: Поль Іщук, Аліна Олексієнко, Артем Луценко, Ганна Дудник, Андрій Карпенко, Яна Драна-Гула, Саша Гонтар, Юлія Алейнікова, Олена Горобець, Інна Колеснік.
Амбітність, перспективність, протест — це те, що характеризує як поезію, вміщену у збірку, так і поетів, так і, по-суті, саму книжку. Адже вона є незалежним проектом молодих кіровоградських людей, які до своїх щоденних ролей та безперервних ігор додали ще одну роль-гру — гру в поетів.
Над книжкою працювали:
Укладач — Кирило Поліщук
Коректор — Вікторія Нетребенко
Фото на обкладинці — Вікторія Нетребенко
Художнє оформлення — Артем Луценко
Верстка — Сергій Цигульський
Видавництво «Мавік»
ПРАВИЛА ГРИ
Є книжки старти, є книжки фініші, адже усе з чогось починається, і чимось закінчується. Це теж своєрідна гра — біг із перешкодами. Ця книжка — безперечно старт. Старт для молодих, амбітних, перспективних кіровоградських поетів, які об'єдналися заради однієї цілі — заявити про себе, створивши незалежний культурний продукт — книгу, з якої для читача почнеться знайомство із цими іменами, а для деяких читачів вона стане підтвердженням активності імен раніше відомих.
Стає все важче ідентифікувати себе, як поета. Вплітати власне ім'я у золотий вінок витворений із геніїв слова. Озираєшся на усі ті світила-мірила світової поезії, мружишся на ті червоні гіганти поетичного генію, прикладаєш до їх творінь свої жалюгідні спроби — і ступор. Куди діти себе? Як назвати себе? Поет? Письменник? Віршомаз? Якщо поезія жива, то де вона? Якщо поезія мертва, то де похована? Насправді, очевидні відповіді завжди на поверхні, їх не треба відшукувати, треба лише дозволити їм відшукати тебе. І ця очевидна відповідь знайшла вас — поезія в усьому. «Професіонали непотрібні, насправді вона скрізь» — говорить відомий польський поет Богдан Задура.
І якщо поети не потрібні, то що ми робимо? Відповідь знову ж таки очевидна — граємо. Граємо щодня у різні ігри — політичні, любовні, соціальні. Міняємо свої ролі, «прокачуємо» свого персонажа, здобуваємо скіли, збираємо трофеї, відкриваємо нові гілки здібностей, переходимо на новий рівень. 10 молодих людей, з якими ви познайомитесь у цій книжці, грають ще в одну поширену у нас час гру — гру в поетів. Вони відточують свої вміння, публікують творіння, а тому ростуть, а тому здобувають безцінний досвід. Для когось із них ця гра — це протест, для когось просто розвага, для когось обов'язок. Для декого грати в поета — це єдиний вихід, аби не зіграти у скриню. Без дурні.
10 молодих людей. 10 доль. 10 історій життя. 10 історій кохання. Зовсім різних історій.
Спільнота антології у соц.мережі, де бажаючи можуть ознайомитись із творчістю кіровоградських поетів, і навіть замовити збірку:
0 коментарів