Електронна чи паперова книга? або Припиніть друкувати сортирні книжки
Сьогодні усі говорять про інформаційний простір (хоча, звісно, ці розмови тягнуться ще із такого ж символічного «вчора»), про новітні інформаційні технології, які проникають у всі сфери нашого життя, про заміну старих понять і засобів новими. У контексті цих розмов провідну роль відіграє дискусія на тему «Чи замінить електронна книга паперову?». Дехто вважає, що так (Аргументи на користь цього твердження наступні: електронні книги простіше виготовляти, розповсюджувати і зберігати); Дехто вважає, що ні (Аргументуючи це тим, що книга — це традиція. Так було і так буде. Ну і ще багато інших доказів). Але коректною та вірною відповіддю буде така: електронна і друкована книги існуватимуть паралельно. Якщо так, то їх функції будуть різними.
Насамперед, необхідно розібратися у тому, які ж функції виконувала і виконує книга. Серед них інформативна (містить та зберігає у собі інформацію), пізнавальна (слугує засобом пізнання, дещо схожа на інформативну — адже передає якусь інформацію, досвід і т.д.), ідеологічна (викладає, формує, нав'язує певну ідеологію, думки, стиль життя та інше. Сучасна книга, особливо у художній літературі, помітно втрачає цю функцію. Хоча з цим теж можна посперечатися, адже художній текст несе у своїй суті ідею, яку висловлює автор), комунікативна (ця функція є прадавньою, першою функцією книги, хоча і немає особливих підстав виділяти її в окрему функцію. Це та ж сама інформативна, пізнавальна, але з іншого боку. Комунікативна функція — це діалог письменника або дослідника із читачем. Через роки, покоління, століття, відстань.), естетична функція (залежить від зовнішнього вигляду книги, якості друку, паперу, роботи дизайнера, матеріальної та духовної її складовою. І ця функція теж торкається інформативного вмісту книги).
Безперечно, як то видно, провідною функцією, властивістю, якістю та цінністю книги є вміщена у ній інформація, яка несе у собі смисли, викликає емоції, у залежності від літератури. Підтвердженням цього є соціологічне дослідження, яке констатує, що чоловіки у книжках шукають інформацію, а жінки емоції (через це такі популярні жіночі романи).
І ось аргумент на користь того, що електронна книга замінить друковану — інформацію швидше і зручніше розповсюджувати в електронному варіанті. У світі, де майже кожен має телефон, ноутбук, планшет — і все це із виходом в Інтернет, інформація поширюється з метеорною швидкістю. Для створення такої інформації не потрібно ніяких затрат (ні верстки, у деяких випадках ні редагування, ні друку), для доступу до неї також — лише декілька кліків, і перед твоїми очима усе — найсвіжіші новини, підручники, класична та сучасна література, посібники, наукові статті, монографії, енциклопедії, словники. Серйозно розглядається впровадження у систему освіти електронних підручників. Тут велика кількість плюсів — міняється програма (чи не кожен рік), міняються підручники, а отже необхідний новий друк, що є накладно з точки зору коштів і використання ресурсів (зокрема паперу). Електронний підручник знімає ці затрати. Такий підручник замінює десяток важких книжок, які носять школярі — це плюс до здоров'я. Такий підручник є інтерактивним, тобто у ньому можна відмічати, виконувати завдання. Корисною річчю, до речі, є і електронний журнал та щоденник.
Ось так і витісняється друкована книга. Зараз деякі посібники та художні твори виходять лише у електронному вигляді, які ви за незначні кошти можете придбати, або отримати доступ для свого комп'ютера чи іншого гаджета. Це зручно. Задоволений автор — отримує гонорар; задоволений видавець — мінімум затрат; задоволений читач — швидко отримує бажану літературу чи інформацію. Здається ідеальна схема, але ж… Чомусь не має великої радості від цього. Усе просто — любителі літератури, книжок — це власники та фетишисти. Їм не достатньо мати книгу у мегабайтах, яка тихесенько спочиває на флеш-накопичувачі чи жорсткому дискові. Вони хочуть мати її фізично (особисто я і ще багато моїх знайомих саме такі), тримати у руках, вдихати запах типографської фарби, слухати шерхіт сторінок, дивитись, як на ній збирається пил, як тьмяніє і жовтіє папір — це казка. Втратити свою паперову бібліотеку можливо лише у випадку, якщо усе згорить, або затопить вода, або просто комусь схочеться винести вашу тисячну бібліотеку. Втратити електронну бібліотеку — достатньо загубити флешку чи телефон чи планшет, що є простішим за просте. Або впустити страшний вірус (у мене такий вірус років 5 тому зжер усю пам'ять на жорсткому диску — просто незрозумілим чином видалив усі фотографії, файли і фільми). Хоча і поновити таку бібліотеку простіше, але хіба ж це не мінус електронної книги? Я вже більше року користуюся рідером, але купувати паперових книжок менше не став. Я маю необхідність задовольняти свою естетичну функцію.
Тож, безперечно, книги електронні і книги друковані мають співіснувати, обидва типи потрібні і необхідні. Як ми побачили, головним у книзі є її якісна інформація та естетичність (що включає і зовнішній вигляд, і зміст). Одразу згадується тут книга у м'якій обкладинці, яка навіть після першого разу розпадається, з якої висипаються сторінки. А самі сторінки — вигляду найдешевшого туалетного паперу, жахливий друк, літери стираються пальцями. Розумієш, що не хотів би мати таку книжку на своїй поличці. Тому ховаєш у якісь коробки у комірчині, чи ще гірше — викидаєш зі слізьми. Задумуєшся, чи потрібна ТАКА якість книги, коли є цілком хороший замінник — електронна. Інформація оновлюється, з'являється із неймовірною швидкістю, народжуються сотні тисяч художніх книг, посібників і т.д., а тому їх і не встигають друкувати, або друкують в економ варіанті — одноразовій сортирній книжці. Якби треба було проголосувати за те, щоб знищити такі книжки і більше ніколи не друкувати — я б голосував обома руками, щоби лишилися тільки хороші видання, нехай і дорогі. Вбивство задля краси. Тому розумієш, що переваги електронного видання, ой які великі.
До чого це я? Нещодавно придбав на подарунок за 100 гривень чудове видання книги Кеннета Грема «Вітер у вербах» (з ілюстраціями Роберта Інґпена), яка вийшла у видавництві «Махаон-Україна». Чудове оформлення, чудові ілюстрації, неймовірна якість. Приємно тримати в руках. Там же зустрів ще одну книжку — нову збірку Юрка Іздрика «Ю». Сильно ним ніколи не захоплювався. До половини дочитав «Таке», з три десятки віршів — і то все. Але взяв у руки цю книжку і просто закохався. Закохався у це видання. Якісний друк, приємний на дотик глянцевий папір, хороша тверда обкладинка, чудове оформлення і кольори. Поезії перемішані із ілюстраціями, уривками фотографій, графіки — досить незвично. Книга — витвір мистецтва, від корки до корки. І це приємно вражає. Видавництво Старого Лева тримає марку — ще одне чудово виконане та оформлене видання. Потреба у естетичному задоволена. Придбав її за 54 гривні — купився на бренд Іздрика, і, звичайно, на якість видання.
Але справа не у цьому. Ось що каже на палітурці про книгу сам автор: «Абсолютна більшість вміщених тут віршів написана упродовж півроку — з вересня 2012 по березень 2013. Писалося май же що денно. Щойноспечені вірші, відповідно, майже щодня публікувалися в моєму блозі «Мертвий щоденник».». А, отже, що ми бачимо — майже усі вірші, вміщені у цю чудову збірку, вже були оприлюднені, цілком безкоштовно, в електронному швидкому доступі, і читачі з ними ознайомлені, і можуть ознайомитись (додається навіть посилання на блог). Читач інформацію отримав, але чому ж автор і видавець вірять, що знайдеться 2 тисячі чоловік, які поміняють свої 50 гривень на цю книгу, якщо можуть прочитати усе безкоштовно? Тому що є. Тому що такі завжди були і будуть.
Існування цієї книги, і ще декількох подібних, особисто для мене, стало таким собі відкриттям того факту, що має співіснувати два світи — електронний і друкований. Електронний — для передачі інформації (підручники, посібники, так само і художня література). Друкований — подарунковий, колекційний, для задоволення естетичних потреб. Це означає відсутність сортирних книжок (у плані низької якості друку/обкладинки/паперу, а не їх вмісту). Для друкованої книги нові вимоги — вона має задовольняти естетичну потребу, а тому має бути виконана зі смаком, бути фактом мистецтва вже не так літературного, бути високої якості. І нехай її ціна буде від 100 і більше. Такий сценарій розвитку природний і логічний, він задовольнить і пожирачів інформації (якими являємось усі ми), і естетів-любителів книг (яких серед нас не так і мало, як здається).
Ця стаття, безперечно, не ставить крапку у цьому питанні. Чи можливо взагалі в ньому поставити крапку? Тільки знак питання.
Насамперед, необхідно розібратися у тому, які ж функції виконувала і виконує книга. Серед них інформативна (містить та зберігає у собі інформацію), пізнавальна (слугує засобом пізнання, дещо схожа на інформативну — адже передає якусь інформацію, досвід і т.д.), ідеологічна (викладає, формує, нав'язує певну ідеологію, думки, стиль життя та інше. Сучасна книга, особливо у художній літературі, помітно втрачає цю функцію. Хоча з цим теж можна посперечатися, адже художній текст несе у своїй суті ідею, яку висловлює автор), комунікативна (ця функція є прадавньою, першою функцією книги, хоча і немає особливих підстав виділяти її в окрему функцію. Це та ж сама інформативна, пізнавальна, але з іншого боку. Комунікативна функція — це діалог письменника або дослідника із читачем. Через роки, покоління, століття, відстань.), естетична функція (залежить від зовнішнього вигляду книги, якості друку, паперу, роботи дизайнера, матеріальної та духовної її складовою. І ця функція теж торкається інформативного вмісту книги).
Безперечно, як то видно, провідною функцією, властивістю, якістю та цінністю книги є вміщена у ній інформація, яка несе у собі смисли, викликає емоції, у залежності від літератури. Підтвердженням цього є соціологічне дослідження, яке констатує, що чоловіки у книжках шукають інформацію, а жінки емоції (через це такі популярні жіночі романи).
І ось аргумент на користь того, що електронна книга замінить друковану — інформацію швидше і зручніше розповсюджувати в електронному варіанті. У світі, де майже кожен має телефон, ноутбук, планшет — і все це із виходом в Інтернет, інформація поширюється з метеорною швидкістю. Для створення такої інформації не потрібно ніяких затрат (ні верстки, у деяких випадках ні редагування, ні друку), для доступу до неї також — лише декілька кліків, і перед твоїми очима усе — найсвіжіші новини, підручники, класична та сучасна література, посібники, наукові статті, монографії, енциклопедії, словники. Серйозно розглядається впровадження у систему освіти електронних підручників. Тут велика кількість плюсів — міняється програма (чи не кожен рік), міняються підручники, а отже необхідний новий друк, що є накладно з точки зору коштів і використання ресурсів (зокрема паперу). Електронний підручник знімає ці затрати. Такий підручник замінює десяток важких книжок, які носять школярі — це плюс до здоров'я. Такий підручник є інтерактивним, тобто у ньому можна відмічати, виконувати завдання. Корисною річчю, до речі, є і електронний журнал та щоденник.
Ось так і витісняється друкована книга. Зараз деякі посібники та художні твори виходять лише у електронному вигляді, які ви за незначні кошти можете придбати, або отримати доступ для свого комп'ютера чи іншого гаджета. Це зручно. Задоволений автор — отримує гонорар; задоволений видавець — мінімум затрат; задоволений читач — швидко отримує бажану літературу чи інформацію. Здається ідеальна схема, але ж… Чомусь не має великої радості від цього. Усе просто — любителі літератури, книжок — це власники та фетишисти. Їм не достатньо мати книгу у мегабайтах, яка тихесенько спочиває на флеш-накопичувачі чи жорсткому дискові. Вони хочуть мати її фізично (особисто я і ще багато моїх знайомих саме такі), тримати у руках, вдихати запах типографської фарби, слухати шерхіт сторінок, дивитись, як на ній збирається пил, як тьмяніє і жовтіє папір — це казка. Втратити свою паперову бібліотеку можливо лише у випадку, якщо усе згорить, або затопить вода, або просто комусь схочеться винести вашу тисячну бібліотеку. Втратити електронну бібліотеку — достатньо загубити флешку чи телефон чи планшет, що є простішим за просте. Або впустити страшний вірус (у мене такий вірус років 5 тому зжер усю пам'ять на жорсткому диску — просто незрозумілим чином видалив усі фотографії, файли і фільми). Хоча і поновити таку бібліотеку простіше, але хіба ж це не мінус електронної книги? Я вже більше року користуюся рідером, але купувати паперових книжок менше не став. Я маю необхідність задовольняти свою естетичну функцію.
Тож, безперечно, книги електронні і книги друковані мають співіснувати, обидва типи потрібні і необхідні. Як ми побачили, головним у книзі є її якісна інформація та естетичність (що включає і зовнішній вигляд, і зміст). Одразу згадується тут книга у м'якій обкладинці, яка навіть після першого разу розпадається, з якої висипаються сторінки. А самі сторінки — вигляду найдешевшого туалетного паперу, жахливий друк, літери стираються пальцями. Розумієш, що не хотів би мати таку книжку на своїй поличці. Тому ховаєш у якісь коробки у комірчині, чи ще гірше — викидаєш зі слізьми. Задумуєшся, чи потрібна ТАКА якість книги, коли є цілком хороший замінник — електронна. Інформація оновлюється, з'являється із неймовірною швидкістю, народжуються сотні тисяч художніх книг, посібників і т.д., а тому їх і не встигають друкувати, або друкують в економ варіанті — одноразовій сортирній книжці. Якби треба було проголосувати за те, щоб знищити такі книжки і більше ніколи не друкувати — я б голосував обома руками, щоби лишилися тільки хороші видання, нехай і дорогі. Вбивство задля краси. Тому розумієш, що переваги електронного видання, ой які великі.
До чого це я? Нещодавно придбав на подарунок за 100 гривень чудове видання книги Кеннета Грема «Вітер у вербах» (з ілюстраціями Роберта Інґпена), яка вийшла у видавництві «Махаон-Україна». Чудове оформлення, чудові ілюстрації, неймовірна якість. Приємно тримати в руках. Там же зустрів ще одну книжку — нову збірку Юрка Іздрика «Ю». Сильно ним ніколи не захоплювався. До половини дочитав «Таке», з три десятки віршів — і то все. Але взяв у руки цю книжку і просто закохався. Закохався у це видання. Якісний друк, приємний на дотик глянцевий папір, хороша тверда обкладинка, чудове оформлення і кольори. Поезії перемішані із ілюстраціями, уривками фотографій, графіки — досить незвично. Книга — витвір мистецтва, від корки до корки. І це приємно вражає. Видавництво Старого Лева тримає марку — ще одне чудово виконане та оформлене видання. Потреба у естетичному задоволена. Придбав її за 54 гривні — купився на бренд Іздрика, і, звичайно, на якість видання.
Але справа не у цьому. Ось що каже на палітурці про книгу сам автор: «Абсолютна більшість вміщених тут віршів написана упродовж півроку — з вересня 2012 по березень 2013. Писалося май же що денно. Щойноспечені вірші, відповідно, майже щодня публікувалися в моєму блозі «Мертвий щоденник».». А, отже, що ми бачимо — майже усі вірші, вміщені у цю чудову збірку, вже були оприлюднені, цілком безкоштовно, в електронному швидкому доступі, і читачі з ними ознайомлені, і можуть ознайомитись (додається навіть посилання на блог). Читач інформацію отримав, але чому ж автор і видавець вірять, що знайдеться 2 тисячі чоловік, які поміняють свої 50 гривень на цю книгу, якщо можуть прочитати усе безкоштовно? Тому що є. Тому що такі завжди були і будуть.
Існування цієї книги, і ще декількох подібних, особисто для мене, стало таким собі відкриттям того факту, що має співіснувати два світи — електронний і друкований. Електронний — для передачі інформації (підручники, посібники, так само і художня література). Друкований — подарунковий, колекційний, для задоволення естетичних потреб. Це означає відсутність сортирних книжок (у плані низької якості друку/обкладинки/паперу, а не їх вмісту). Для друкованої книги нові вимоги — вона має задовольняти естетичну потребу, а тому має бути виконана зі смаком, бути фактом мистецтва вже не так літературного, бути високої якості. І нехай її ціна буде від 100 і більше. Такий сценарій розвитку природний і логічний, він задовольнить і пожирачів інформації (якими являємось усі ми), і естетів-любителів книг (яких серед нас не так і мало, як здається).
Ця стаття, безперечно, не ставить крапку у цьому питанні. Чи можливо взагалі в ньому поставити крапку? Тільки знак питання.
0 коментарів